Ніхто не загинув, на попіл ніхто не згорів…

Ніхто не загинув, на попіл ніхто не згорів…

Підготували і провели

   вчителі початкових класів

   Северіна Н.М.

   Солопова Л.В.

      Скорженко Л.М.

      Чабан Т.С.

Звучить тихо мелодія «Журавлі» музика стишується

Вчитель.  (З книги «Безсмертна пам’ять» з 21 на 22 червня 1941 року.)

Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному боці Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним танки. Наближається час «Х» — 15:00…

Гуркіт, вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі. (Звучить фонограма повітряної тривоги).

Вчитель. Все починалося з грому небесного

                Такого жорстокого, такого нечесного.

                  Із ненависного, злісного грому

                  Який на світанку, вигнав із дому.

(На середину сцени виходять два учні)

Хлопчик . Не пускали мене воювати
                   Яблуневі, вишневі сади,
                   Не хотіла і мати пускати,
                   Але тихо сказала:

Дівчинка.  Іди!..

Хлопчик.  Подивилась у вічі:

Дівчинка.  Бо треба...

Хлопчик.  Вже на заході грізно гуло,
                    І, як хмара вечірнього неба,
                    Серед поля лежало село.
                    Причувалися стогони й дзвони,
                    Що віщують навалу біди.
                   При дорозі джерельце бездонне
                   Стукотіло, як серце:

Дівчинка.  Іди!..

Хлопчик.  На шляху шикувались солдати,
                    На травиці – сльоза чи роса...
                    І стояла на вигоні мати,
                    А за нею – поля й небеса.

Вчитель.
          Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Вчитель

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. Побоючися подальшого наступу Радянської Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запала вся Україна...  

Слайд 1

Україна дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився у живих, повернувся додому інвалідом. За питомою вагою у Збройних Силах СРСР, за кількістю удостоєних звання Героя Радянського Союзу та інших бойових нагород українцям та вихідцям з України належить друге місце. Вони ж очолювали більшість з 15 фронтів, були широко представлені серед інших полководців та воєначальників»

Слайд 2

Керівництво фашистської Німеччини велику увагу приділяло окупації України. Багата природними ресурсами, продовольством, а особливо працьовитим народом, Україна була ласим шматком для нахабних загарбників.

Важкий 1941-й рік. Україна приймає підступний удар ворога. Героїчно оборонялися прикордонники. Деякі прикордонні застави, гарнізони кількістю 40-50 чоловік, озброєні лише стрілецькою зброєю, утримували рубежі оборони 2-3 дні, хоч гітлерівці планували захопити ці пункти за 15-30 хвилин бою.

Слайд 3

Український учений, академік Є.О.Патон на Уралі в короткі терміни розробив унікальні швидкісні методи зварювання броні літаків (для штурмовиків ІЛ-2)

         З 29 вересня по 4 листопада оборонялися радянські війська в районі Донбасу. Фашистам зі значними втратами вдалося оволодіти південно-західною частиною Донбасу, вийти на підступи до Ростова, але не вдалося оточити і знищити війська Південного фронту

Слайд 4

1942-й рік розпочався загальним наступом Радянської Армії на великому фронті від північного заходу країни до Чорного моря. Продовжувалася героїчна оборона Севастополя.

         Фашисти заблокували Севастополь з усіх боків. Шлях до міста - тільки морем. Але його ворог замінував магнітними мінами. На звичайну міну корабель мав наткнутися, магнітна ж підривала його на відстані. Командир морського катера Дмитро Глухов запропонував прокласти для наших кораблів прохід через мінне поле. Він все прорахував: якщо промчатися на швидкому катері — міни вибухнуть, але позаду катера, тож вибухи не зачеплять суденце.

Катер старшого лейтенанта Дмитра Андрійовича Глухова блискавично промчав по мінному полю, викликав вибухи одинадцяти мін і залишився неушкодженим. Дорога до Севастополя морем знову була вільною.

Слайд 5

У вересні радянські війська вийшли до Дніпра. Битва за Дніпро — одна з блискучих сторінок Великої Вітчизняної війни. Метою цієї масштабної наступальної битви було звільнення Лівобережної України, Донбасу, Києва і захоплення плацдармів на Дніпрі.

Слайд 6

Радянські війська розгромили угруповання противника на Лівобережній Україні та в Донбасі, звільнили понад 38 тисяч населених пунктів, створили умови для наступу в Білорусії та повного звільнення Правобережної України.

Слайд 7

         З 24 грудня 1943 по 17 квітня 1944 р. розгорнулася гігантська битва на Правобережній Україні, в якій брали участь 1,2,3 і 4-й Українські фронти. Вже було досить бойової техніки, радянські війська кількісно і якісно переважали ворога, їхні дії були стрімкими, удари могутніми.

Слайд 8

У квітні-травні 1944 року війська 4-го Українського фронту, окремої Приморської армії, Чорноморського флоту та Азовської військової флотилії прорвали оборону противника в Криму і повністю звільнили його від окупантів. Особливо жорстокі бої відбувалися на підступах до Севастополя. Але якщо в 1941-1942 роках фашистським військам знадобилося 250 днів для взяття міста, то у 1944 році радянські війська зробили це за 5 днів.

 Слайд 9

Україна була повністю звільнена від загарбників. Визволення України тривало майже два роки. Внесок українського народу у перемогу над фашизмом неоцінимий.

За час окупації України 1941-1944 pp. гітлерівці знищили понад 5 млн. чоловік (3,8 млн. мирних жителів і близько 1,5 млн. військовополонених); 2,4 млн. чоловік вивезли на роботи до Німеччини.

У роки війни загинув кожний шостий житель України. Більше ніж двісті п'ятдесят українських сіл були спалені окупантами дотла.

Учень 1. Весна іде, і переможним кроком
               В тюльпановому вічному вогні
               Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 
               Несе нащадкам спогади свої.

Учень 2. Весна іде квітчасто, гордо, юно, 
                Як втілення найчарівніших снів.
                О весно красна, ти  ще не забула
                В історії своїх жахливих днів?

Учень 3. Із року в рік часопис віддаляє 
                Своїх нащадків далі від війни.
                 І травень знов і знов нагадає, 
                Як із життя ішли його сини.

Учень 4. Буяють мирно квіти на могилах,
                До сонця красного метелики летять.
                А ті, кому війна зламала крила, 
                Священним вічним сном в могилах сплять.

Учень 5. Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,
                Тих, хто повернувся і поліг в боях.
                І вклонімось всі ми низько до землі їм,
                Квітами устелим їх тернистий шлях.

Учень 6. Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,
                Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
                І доки є пам'ять в людей і живуть матері,
                Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Учень 7. Їх прийняла війна, лишивши списки
                Загиблих у праведнім бою,
                Застигли в тузі обеліски,
                В гранітнім каміннім строю

Вчитель.

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем

Учень 8.  Журавлі летять спокійним клином,
                  Розрізають синю височінь
                  І летять, курличуть безупинно
                  В далечінь, безкрайню далечінь.
                  Вийде мати одинока в поле;
                  В самотині піде по ріллі,
                  Уклоніться жінці сивочолій
                  Журавлі – солдати – журавлі
                  Повесні вона вас виглядає,
                 Як зоря зоріє над селом,
                  І чекає, все ж таки чекає.
                  Може, син торкне її крилом.
Вчитель.

70 років після визволення України від німецьких загарбників, протягом 23 років своєї незалежності наша країна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир.

Але війна не обійшла нашу державу тепер. Майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще  два роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Сьогоднішні події гарячим крилом опалили багато сімей. Україна продовжує оплакувати своїх героїв. І лише матері чекають додому своїх синів, не вірять у їх загибель і божеволіють від болю.

(Кліп гурту «Еней» «Тополя»)

Учень 9. До тебе, людино, звертаюсь:

      Залиш на хвилинку щоденні турботи.

      З собою побудь у глибокій скорботі,

      Згадай чоловіка, товариша, брата,

     Дружину, сестру чи посивілу матір.

 

Учень10. Перед трагічною хвилиною мовчання

      Словами говорити неможливо.

      Оця хвилина більше нам розкаже,

      Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

      Солдатів подвиг, про який сьогодні

      Дізнались ми, не вимовить словами,

                А тільки серцем можна це сказати,

                Але воно, на жаль, не має мови,

                Лиш має біль.

Вчитель.

Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять тих, хто віддав своє життя за мир на нашій землі, тих, пішов із поля бою в небо і в далеких 40-х роках, і в наш час.

Вони стали ангелами, легкокрилими, вічними і там на небі вони разом в одному колі. Сидять і шукають відповіді на запитання «Чому так сталося? Хто відповість?»

(Солдатів пам'ять вшановують хвилиною мовчання. Двоє учнів виходять із свічками)

Ми маємо надію про те що незабаром все закінчиться і нарешті настане довгоочікуваний мир на землі.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені  усюди матері.

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.

Доволі крові, сліз, нещастя й бід…

Хай відпочине  змучений боями

До праці звичний чоловічий рід.

" Хай буде мир! "- звертаються до Бога,

Чоло зросивши потом трударі,

Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти

На нашій єдиній суверенній землі.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.